ПЕРША ЗУСТРІЧ З ЛОГОПЕДОМ
Часто батькам говорять, що заняття з логопедом можна починати тільки тоді, коли дитині буде три роки. Це неправильно. Тим більше, що найчастіше консультація логопеда необхідна мамі й татові, а вже потім дитині. Робота з малюком (особливо, якщо він молодший 3 років) завжди набагато ефективніша, якщо проводиться батьками! Роль логопеда в цьому випадку полягає в навчанні батьків прийомів мовленнєвої компенсації та розробки комплексу заходів щодо подолання мовленнєвої недостатності або конкретних дефектів. Але до першого візиту до логопеда необхідно обов’язково підготуватися. Не можна просто відвести дитину в незнайомий кабінет, де незнайома людина, яка почне їй ставити незручні запитання. Мама при цьому дуже хвилюється, тому дитина розуміє, що місце страшне і сюди краще не ходити. Такий настрій малюка неодмінно вплине на результати логопедичного обстеження. Тому готуватися батькам і готувати дитину потрібно заздалегідь.
ЩО ПОТРІБНО РОБИТИ ПЕРЕД ВІЗИТОМ ДО ЛОГОПЕДА:
Ø Розкажіть дитині заздалегідь, куди ви збираєтесь і що його там чекає.
Ø Згадайте, як протікала вагітність, як дитина реагувала на звуки, зображення і рухи з самого раннього віку, чим хворіла, як вводили прикорм і багато ще чого. Можна взяти медичну картку, якщо хвилюєтеся, що не все пригадаєте.
Ø Напишіть на листочку всі питання, які хочете задати фахівцю (в момент зустрічі, особливо під кінець діагностики, ви втомитеся і забудете більшу частину з намічених питань, тому список вам допоможе).
ЩО НЕ ПОТРІБНО РОБИТИ:
· Говорити дитині, мовляв, йдемо до лікаря. Як правило, діти не люблять лікарів. Неприємні асоціації можуть викликати дитячий негативізм і поставити під загрозу зриву подальші заняття. Краще сказати, що йдемо гратися чи дивитися книжки. Пофантазуйте про це, обіграйте зустріч з іграшками. Головне, дитина повинна знати, що це не боляче і не страшно, а цікаво і весело.
· Приховувати анамнез. Щоб досягти бажаного результату (а логопед бажає допомогти вашій дитині) потрібно розповісти все, як є: як проходила вагітність, пологи, період немовляти, ранній розвиток, чи немає неврологічних або психіатричних діагнозів і тощо. Від вашої чесності буде залежати, наскільки правильно і швидко дитина отримає корекцію.
· Дуже активно поводитися, втручатися в розмову під час логопедичного обстеження, відповідати за дитину, допомагати або тиснути на неї. Так логопед не зможе точно оцінити можливості і мовленнєвий рівень малюка.
· Думати, що логопед чарівник і поставить звук за день. Навіть в найпростіших випадках (а їх незначний відсоток), звук можна поставити за наслідуванням, але його ще потрібно автоматизувати і ввести в активне мовлення. А якщо порушення більш складне, то можуть піти місяці тільки на постановку звука! До того ж перша зустріч завжди більше організаційна та адаптаційна.
10 хитрощів для позитивного спілкування з дітьми
Виховання дітей наповнює життя батьків змістом, але водночас часто їх засмучує. Батьки роблять усе можливе, щоб правильно виховувати своїх дітей: використовують різні педагогічні методи, читають книги, присвячені вихованню дітей, спілкуються один з одним тощо. Але зрештою розуміють, що ключ до гармонійних взаємин із дитиною простий: що міцніші стосунки дітей і батьків, то легшим є виховний процес. Міцні взаємини дітей і батьків сприяють фізичному, емоційному та соціальному розвитку молодого покоління. Це унікальний зв'язок, який відчувають усі батьки й діти, і який дає їм ні з чим незрівнянну насолоду. Такі взаємини формують особистість дитини, закладають основи її вибору й поведінки в різних ситуаціях. Дослідження свідчать, що здорові взаємини між батьками й дітьми позитивно позначаються і на дітях, і на загальній сімейній атмосфері. У батьків, які виховують дітей із любов’ю, виростають діти, здатні любити. Ваші стосунки з дітьми та ступінь вашої прихильності до них впливають на майбутнє дитини, її соціальне, фізичне та психічне здоров'я.
Для створення позитивної атмосфери в сім’ї пропонується 10 хитрощів для спілкування з дітьми:
1. Замість роздратованого: «Пішли швидше, скільки можна тебе чекати!» скомандувати: «На старт, увага ... марш! Побігли!»
2. Замість загрозливого: «Їж, інакше не отримаєш десерт» порадувати: «Після того, як зникне ця крихітна котлетка, до тебе прилетить щось смачне».
3. Замість грубого: «Прибери за собою» промовити мрійливим голосом: «От якби ти був чарівником, і зміг би начаклувати порядок на столі ...».
4. Замість розсердженого: «Не заважай!» сказати: «Іди, пограй трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято».
5. Замість незадоволеного: «Не вередуй, піратська футболка у пранні, одягай ту, яка є» примирити з неприємністю: «Дивись, а ось родичка твоєї піратської футболки. Давай її одягнемо?»
6. Замість риторичного: «Ляжеш ти, нарешті, спати!» поцікавитися: «Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?»
7. Замість злого: «По попі захотів?» випустити пар, подихати чи порахувати до 100. Сказати дитині про свої почуття: «Я сержусь, коли ти...!»
8. Замість безсилого: «Щоб я ніяких "не хочу" не чула!» несподівано закричати: «Ой, дивися, Капризка прибігла. Лови, лови її, щоб вона нам настрій не псувала!»
9. Замість нудного: «Скільки разів повторювати» сказати пошепки таємничим голосом: «Раз-два-три, передаю секретну інформацію... Повторіть, як чули».
10. Замість менторського: «Руки помив?» запропонувати: «Б’юся об заклад, що вода з твоїх рук потече чорна?»
Роль сім'ї в розвитку мовлення дітей дошкільного віку
Мовленнєве виховання дитини починається в ранньому віці. Навички правильної мови, як і всі хороші навички, набуваються в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини незабутнє для самої дитини. Сім’я може і повинна допомагати дошкільному навчальному закладу, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.
Мовленню потрібно вчити перш за все шляхом прикладу. Чує дитина правильне мовлення, чітко і ясно сприймає його, мало-помалу добрі навички набувають могутньої сили звички. Якщо вухо дитини сприймає який-небудь неправильний діалект, те чи інше неправильно вимовлене слово, і також непомітно останнє стає його другою звичкою.
Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.
Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.
Сім’я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови.
Опанування дітьми дошкільного віку правильного мовлення створить надійне підґрунтя для їхнього успішного шкільного навчання.
До вчителя-логопеда треба звертатися вже в чотири роки
Проблема мовленнєвих розладів у дітей з кожним роком стає актуальнішою. Спостерігається тенденція до збільшення їх кількості й складності. Тому ми порушуємо важливу тему — надання своєчасної логопедичної допомоги дітям як дошкільного, так і молодшого шкільного віку з різними недоліками мовлення.
Найпоширенішою вадою мовлення є неправильна звуковимова в дітей. Характер цих порушень різний: спотворена вимова звуків, відсутній чи пропущений звук, плутання звуків, їх заміна на близькі за звучанням. Проблема неправильної звуковимови постала сьогодні особливо гостро в зв’язку із залученням до навчання в школі дітей шестирічного віку. Ці недоліки мовлення можуть спричинити труднощі під час оволодіння грамотою та письмом.
Якщо у віці 4 років ваш малюк все ще не вимовляє чітко певні звуки чи робить це неправильно, неодмінно слід проконсультуватися із вчителем-логопедом. Не варто чекати доки малюк сам «виговориться». Підготувати мовний апарат дитини до правильної вимови звуків можна і потрібно ще в дошкільному віці. Як показує практика, раннє виявлення й діагностика недоліків мовлення сприяє більш швидкому подоланню цих вад без порушень читання й письма, а також психоемоційної сфери в шкільному віці.
І ще. Варто враховувати, що чисте й правильне мовлення дитини — це успішне навчання в школі, високі розумові здібності, широкі можливості в подальшому виборі професії.
Ігри перед сном для малюків
Формування мовлення дітей дошкільного віку - одне з головних завдань виховання, бо оволодіння рідною мовою тісно пов'язане з розвитком мислення дитини, з пізнанням навколишнього світу. Довколишній світ входить в життя дітей поступово і спочатку малюк пізнає найближче оточення. З часом життєвий досвід дитини збагачується. Важливу роль у цьому відіграє щоденне спілкування з батьками, в процесі якого формується мовлення малюка. Ці ігри розвивають мовлення, мислення, пам’ять, координацію рук. А ще вони заспокоюють та готують малюка до спокійного приготування до сну.
«Придумаємо казку»
Разом придумайте казку. Ви говорите речення, дитина добавляє останні слова: «Жив-був…Одного разу він пішов у…Раптом він побачив…». І так далі.
«Ляльковий театр»
Візьміть декілька м’яких іграшок і заховайтеся за кріслом чи стільцем. Розіграйте для дитини виставу: іграшки знайомляться, разом грають тощо. Якщо підібрати героїв певної казки, можна показати за цією казкою театральну виставу.
«Прогулянка по квартирі»
Походіть з дитиною по кімнаті та пошукайте предмети певного кольору (синього, червоного…) чи, наприклад, великі предмети або те, що зроблено з дерева.
«Запам’яталки»
Із геометричних фігур викладіть будь-яку композицію. Для початку вистачить квадрат-коло-квадрат. Дитина має викласти таку саму композицію. Поступово ускладнюйте гру: закривайте зразок книжкою, використовуйте більшу кількість фігур. Спробуйте викладати композиції з кольорових олівців, сірників, паличок для лічби у вигліді трикутників, прямокутників, хрестиків, зірочок тощо.
«Замість наліпок»
Виріжте із цупкої старої непотрібної книжки чи коробки з-під соку різні фігурки. Кожну фігурку підвісьте тоненькою смужечкою скотчу до глянцевої поверхні, наприклад, книги. Дайте дитині завдання: «Відклей малюнок котика, піди на кухню і приліпи до холодильника» тощо.
«Світи ліхтариком»
Можна просто світити на стіни ліхтариком і ловити на стіні його слід. А можна ускладнити завдання – запропонувати дитині посвітити на картину, двері, стілець, вікно тощо.
«Логічний ланцюжок»
Навчіть дитину викладати фігури, що чергуються: «Коло, квадрат, коло, квадрат, а зараз що покладеш?»
«Вишивання»
Закріпіть у п‘яльцях марлю і покажіть дитині, як можна вишивати на ній кольоровим шнурком. Можна взяти картон, зробити в ньому багато дірочок і пришивати картонні гудзики
«Шкарпетка в шкарпетку»
Нам знадобляться декілька шкарпеток. Беремо шкарпетку і кладемо її всередину другої шкарпетки, потім на ці дві шкарпетки одягаємо наступну і т.д.
«Ріжемо папірці»
Ви тримаєте довгу вузьку смужку паперу, а дитина ріже її ножицями – розкриває ножиці двома руками, захватує папір і розрізає. Можна також рвати папірці. Маленькі шматочки зберіть на блюдце і разом з дитиною подуйте. По кімнаті полетять «пушинки».
«Ваги»
Від дерев’яного конструктора вам знадобиться кубик і довгий брусок. Покладіть брусок на кубик і отримаєте ваги. Кладіть на різні кінці предмети і визначайте, який важче.
«Фанти»
Складіть у пакет декілька речей (іграшку вашого малюка, татову шкарпетку, пенал старшого брата, мамину помаду, плаття ляльки і т.д.). Ваш малюк або ви опускаєте руку в пакет, знаходите будь-який предмет і придумуєте певне завдання (розповісти вірш, пострибати на одній нозі тощо). Потім річ дістаєте з мішечка і визначаєте, хто її господар. А господар виконує задане доручення.
Прийоми ефективного реагування на мовленнєву агресію дітей
Пряме осудження – безпосередній словесний вплив у формі докору, заборони, вимоги. Осудження слід добре продумати і виражати коректно - з обов’язковим використанням необхідних форм ввічливості. Наприклад: «Роблю тобі суворе зауваження! Будь ласка, не грубіянь мені!»
Переключення уваги – відволікання дитини від виконання небажаних дій. Основні прийоми переключення уваги: переведення розмови на іншу тему, несподіване запитання, незвичайне завдання, цікава гра.
Проектування позитивних особистісних якостей і поведінкових реакцій – актуалізація (озвучення, публічне нагадування) позитивних якостей дитини або вираження провокаційного сумніву, що навмисно зачіпає самолюбство дитини, кидає їй виклик (прийом «підзадорювання»): «Ти ж розумна, доросла, терпляча, здібна дівчинка!»; «Невже це говорить наш Мишко?»; «Ну, Сашко, ніяк не очікувала від тебе такого!»
Апеляція до жалості – при оцінюванні конфліктної ситуації акцентувати увагу не на провину дитини або його агресивних висловлювань, а на власному емоційному стані (прикрість, дискомфорт, сором): «Ти робиш мені боляче!»; «Пожалій мене, будь ласка»
Переконання – пряме роз’яснення правил мовленнєвої поведінки, норм спілкування. При цьому не слід:
- Роз’яснювати цілком очевидне. Можна коректно нагадати: «Ми ж знаємо, що це погано», «На ці слова я можу образитися!»;
- Моралізувати абстрактно: «Треба поводитися добре»;
- Переконувати в нездійсненному: «Ніколи не треба ні з ким сперечатися»;
- Підвищувати тон і говорити надто пафосно: «Михайле, я до глибини душі обурена твоєю жахливою поведінкою!»
Самопокарання – слід запропонувати дитині самій придумати собі покарання за провину: «Ти ж любиш справедливість у всьому. Як би ти сам вчинив з людиною, що зробила таке?»
Часткова згода «Так, але…» - слід уважно вислухати і прийняти претензії дитини; по можливості, частково задовольнити їх, але в цілому зберегти лінію вимог: «Так, Мишко вчинив погано – він тебе вдарив. Але ти ж сам тільки що відібрав у нього іграшку! Тому ви обоє винні і повинні помиритися».
«Випустити джина» - не перериваючи і не коментуючи, дати змогу дитині виявити свої негативні емоції, повністю «виговоритись», після чого спокійно і не поспішаючи обговорити ситуацію. Цей прийом добре поєднується з перефразуванням слів дитини у коректнішій формі: «Я зрозуміла, що ти хотів сказати…», «Мабуть ти мав на увазі…»
Зміна ролей – моделювання ситуації, у якій «агресор» опиниться на місці «жертви». Зміна ролей дає змогу домогтися усвідомлення неправильності поведінки через емпатію: «А тобі самому було б приємно почути те, що ти зараз говориш мені?»
Ігнорування мовленнєвої агресії – комунікативна тактика, за якої дорослий не реагує на грубість, робить вигляд, що не зважає на неї, демонструє зовнішню незацікавленість. Така тактика впливає на «агресора» (ефект несподіванки) і руйнує його «негативний сценарій» (ефект ошуканого очікування).
Дитина йде в садок. 9 заборонених фраз для батьків.